Мидловець Єва Гнатівна – відома у селі своїми вишиванками. Гарна жінка, турботлива мати, добра бабуся, охайна господиня, прекрасна майстриня. Усе це увібрала у себе Мидловець Єва Гнатівна. Народилася 1935 року, виховала чотирьох дітей дочку і три сина. Закінчила Рівненський педагогічний інститут. Спочатку працювала в Остківській школі бібліотекарем, пізніше вчителем початкових класів.
Почала вишивати ще з дитячих років. Художня вишивка полонила серце жінки й з роками стала справою її життя.
У доробку майстрині: вишивані рушники, серветки, вишиванки, жіночі сорочки, доріжки, накидки, картини, ікони.
Єва Гнатівна й на 75 році свого життя невтомно вивчає, досліджує зразки народної вишивки з різних областей України. Доповнює візерунки своїми елементами, надаючи нового дихання старовинній українській вишивці. На душі – так ясно, добре і спокійно. Так майже завжди почувається, коли береться за улюблену справу.
У Єви Гнатівни, як і у кожної жінки, часу на улюблене заняття ніколи не вистачало. На роботі – допитливі учні, сумлінна праця, вдома ж – сім'я, хатні клопоти, господарство. Доводилося викроювати годину-другу вночі, коли вже всі спали й ніхто не заважав та не відволікав, аби опанувати нову техніку вишивання, перенести на тканину з уяви візерунок і голкою творити прекрасне диво.
Творіння рук майстрині завжди милують душу і серце односельців, коли виставляються на святі села, виставках у школі. Багато із своїх робіт рукодільниця дарує дітям, онукам, односельчанам.
Єва Гнатівна володіє кількома видами вишивки, але перевагу віддає вишивці хрестиком. Особливо близькі їй релігійні мотиви, тому в своєму доробку має чимало ікон. Також милують око подаровані ікони рукодільниці у сільській школі і сусідніх храмах.
Коли дивишся на роботи майстрині, дивуєшся яку красу можуть творити людські руки!
Яким глибоким змістом наповнена кожна робота: чи то великодній рушник, чи вишитий пейзаж, чи полотна з зображенням святих. Важко описати довершеність, красу і неповторність робіт.
Привітна і щира Єва Гнатівна тісно пов’язує своє життя із вишивкою, говорячи про це так: «Скільки буду жити, стільки вишивати».