Моя Україна 

Моя Україна степи і ліси

Лани та врожаї родючі

У лузі калина і мальва в саду

І лаври печерської кругі

 

Моя Україна – це красень Дніпро

Що води несе в море Чорне

Це Криворізький гігант – завод

І Азовсталевські домни

 

Моя Україна Донбас і Азов

І Таврія сонцем багата

І Київ і Львів, Миколаїв і Крим

І синії гори Карпати.

 

Моя Україна – Говерли вершина

І ріки, що плинуть з Карпат

Моя Україна – велика родина

В ній кожен товариш і брат.

 

Моя Україна – Полісся Поділля

Одеса моя чарівна

Моя Україна велика держава

Для мене ти в світі одна!

Благає Рокитнівський ліс

 Понищили ліс – чарівник

І ніде грибочка зібрати

Було пилорам тих дві – три

А зараз і в сотню не вбрати

 

Росли тут столітні дуби

Стояла зелена діброва.

Залишились лисиї пні

Та кропива двухметрова.

 

Лисіє поліський наш край

Садити ніхто не бажає

Ми шкоду природі несем

На це вже ніхто не зважає.

 

Заморський «зелений болван»

Нам випалив душу до краю

Поліський замріяний край

Поволеньки тихо вмирає.

 

Отямтеся, браття, мої

Закрийте оті пилорами

Залиште хоть ліс молодий

Полісся благає сльозами.

*     *     *     *

Благословенна Україна

Віками долю ти шукала

Вилазила з ярма одного

Відразу в інше потрапляла

 

І знову, як сліпії коні

По колу ходим ми і ходим

Шукаєм щастя ми людського

Ніяк його ми не знаходим

 

На обрії сонячко сяє

Від радості серце німіє

Підходим ближче, ну, а обрій

Все віддаляється тьм’яніє.

СВЯТА ВЕЛИКОДНІ

На світлі свята великодні 

іду до церкви я, до храму,

іду молитися до Бога

і помолюсь за свою маму

 

Щоб легко їй було у Бога,

У милих едемських садах.

Для неї хай дзвенить струмочок,

Співа для неї райський птах,

 

Бо від душі усе робила,

Життя свого не берегла:

Орола, сіяла, садила…

Робила поки не злягла.

 

Тому на свята Великодні

Іду молитися до храму –

Здоров’я в Бога попрошу

І помолюсь за свою маму.

ДАВАЙ

 Давай подружко, вип»єм склянку кави,

Наллєм собі по келиху вина,

Бо все життя від самого початку,

То річ весела, а то геть сумна.

Давай, подружко, перейдем на спомин,

Але не будем долю проклинать,

Що не вдалось до берега причалить

І не вдалось в житті попанувати.

Життєві хвилі й досі морем носять,

І тиху гавань зроду не найти.

Життя прожите більш на половину,

А ми з тобою все в путі, в путі…

Чи буде в нас своя маленька пристань,

Кохання, діти, щастя і тепло?

Чи, може, поле, котрим йдем до щастя,

Давно чортополохом поросло?

ЛЮБОІ І ЩАСТЯ

Розкрий обійми,

лічи хвилини,—

Любов і щастя

до тебе лине.

З планет далеких

вони злітали

У твоє серце

 зіркою впали.

З тих пір у серці

вогонь палає,

Любов у серці —

жалю немає.

Радій хвилині,

радійте миті,

Бо ви- любові

щасливі діти.

Чи дощ на дворі,

чи небо ясне:

Життя любові

 завжди прекрасне,

Нема зневаги,

нема образи,

Любов і щастя

навіки разом.

Живуть нехай же

на волі вільній

Любов і щастя нероздільні!