Середа, 13.12.2017, 04:42
Вітаю Вас Гість | RSS


Тваринний світ

Фауна

У Глинівському лісництві знаходиться поселення рідкісної тваринки занесеної
до «Червоної книги України»
 
САДОВИЙ ВОВЧОК, садова соня 
 
  
 
    Особливості біології. Активний з настанням сутінок і вночі. На зиму впадає у сплячку, яка триває до квітня. Влаштовує гнізда у схованках - дуплах дерев, серед коріння, а також зрідка - на відкритому місці. Живиться насінням дерев - жолудями, горіхами ліщини, буку, фруктами, молюсками, комахами, яйцями та пташенятами, дрібними гризунами. Вагітність триває 23 - 28 діб. Самка раз на рік (травень - липень) народжує 3 - 6 малят. Вороги - сова, куниця. 
   Розмноження у неволі. Даних немає.
 
 
Вовк
 
   Вважається, що вовк подібний на німецьку та східноєвропейську вівчарку. Але це не зовсім так. І загальною будовою, і забарвленням, і, особливо повадками вовки настільки відрізняються від собак, що людина, яка бодай раз уважно придивилася до вовка, більше ніколи ні з якою собакою цього хижака не зплутає. 
   Міцне тіло з широкими грудьми спирається на високі м’язисті ноги з щільно стиснутими пальцями. Голова прикрашена темними смугами навколо майже повністю білих щік, і світлими плямями над очима. Недовгий хвіст звисає майже прямо. Загальне забарвлення хутра сірувато-бурого кольору. Під час бігу вовк трохи пригинає голову, тому здається сутулим. Вовка, який стоїть і прислухається, гордо піднімаючи голову, здалеку можна прийняти за собаку, але коли він біжить, то не впізнати його неможливо. 
   В лісовій зоні вовк тісно пов’язаний з людиною. Він погано пристосований до глибокого снігу, тому для пересування часто використовує дороги, стежки, лижню. Крім того, людина, при веденні господарства, мимоволі стає годувальником вовка. Таким чином, в освоєних районах лісової зони вовк став супутником людини, що зробило його особливо небезпечним і, звичайно, переслідуваним. 
   Одним із найцікавіших і найулюбленіших видів полювання на Поліссі є полювання на вовка. Адже втручання людини в регулювання кількості цього хижака є необхідним. За статистикою, щорічно у цих краях виловлюють до двадцяти голів вовка. Популярний вид полювання на вовка з використанням прапорців. 
   Відомим вовчатником Миколою Кушніром був знятий відеофільм про полювання на вовків.
 
 
 
На території нашого району мешкає
 
Глушець або глухар (Tetrao urogallus) — вид птахів роду тетеруків (Tetrao)
   
   
     Тетерук споживає рослинну їжу: хвою, бруньки, молоді пагони і ягоди. Рідше, особливо молодняк, їсть також комах та інших безхребетних. Взимку птахи харчуються виключно хвоєю ялиці та смереки. 
   У середині квітня, коли в лісі ще лежить сніг, птахи збираються на місцях токування. На одному току може зібратися кілька десятків глухарів. Самці прилітають увечері й сідають на деревах навколо місця токування. Власне токування починається ще до світанку. Трохи пізніше з'являються самки. Вони сідають на землю і далі токують в снігу. При цьому у самців часто доходить до бійок. Пізніше самиця відкладає 7-9 яєць у вистелене сухою травою заглиблення в ґрунті. Через 22-25 днів вилуплюються пташенята. Вони розвиваються дуже швидко — через два тижні вже можуть злітати на дерево. 
   Оскільки популяції глухарів в Україні значно зменшилась, його занесено в Червону книгу України. Є різні причини того, чому кількість глухарів у регіоні сильно знизилась. Найважливіші із них — інтенсивне лісокористування, випасання великої рогатої худоби і туризм у місцях токування і насиджування, а також браконьєрство.
 
 
На території Рокитнівського Дендропарку гніздиться
 
Журавель сірий (занесено до Червоної книги України)
 
     Особливості біології. Перелітний птах. Весняний проліт відбувається у березні - на поч. травня. В місцях гніздування з`являється наприкінці березня - в 1-й пол. квітня. Моногам, пари постійні. Гнізда (із стебел, листя, шматочків торфу, моху) влаштовує на сухому місці серед болота (на купині або дернині), частіше на межі лісу і болота. У кладці 1 -З яйця (квітень). Насиджують (після відкладання першого яйця) самка і самець (28 - 31 день). Пташенята піднімаються на крило у 65 - 70-денному віці (остання декада липня- 1-а пол. серпня). Статевозрілим стає на 4 - 6-му році життя. Відліт і осінній проліт триває з 2-ї декади вересня до середини жовтня. Живиться переважно рослинною їжею (зелені частини рослин, насіння злаків, ягоди брусниці, журавлини); поїдає також комах, молюсків, червів, дрібних хребетних, яйця птахів тощо.Розмноження у неволі. Не спостерігалось. 
     Причини зміни чисельності. Скорочення площг боліт внаслідок осушування. Посилення фактора непокоєння та винищування птахів людиною. Використання пестицидів.
 
 
ЗАЄЦЬ-РУСАК
 
    Найбільший представник родини зайців: довжина тіла 55-70 см, довжина клиноподібного хвоста 8-12 см, маса 4-6 кг. Задні ноги в русака набагато довші за передні, ступні вузькі і витягнуті, повністю вкриті волоссям. Вуха довгі, ланцетоподібні, пригнуті до голови, заходять дальше кінця морди; по зовнішньому краю вуха йде темна смуга. 
  Волосяний покрив змінюється від сезону до сезону. Літом волоски тонші та коротші. Спина охристо-бурого кольору, з поєднанням світлих та темних тонів, розташованих у вигляді плям. Живіт білого кольору. 
  Взимку хутро зайця довше, густіше і значно світліше, лише вздовж хребта зберігається колір літнього вбрання. Зате боки і задні кінцівки набувають світло-сірого, білуватого кольору. 
  Підшерстя в зайця-русака утворене хвилястим волоссям, від коренів до половини довжини волоски забарвлені у сріблясто-білий колір, ближче до кінців - у чорний або чорно-бурий. Тому влітку він виглядає світлим, а зимою ніколи не буває білим.    Пухнастий хвіст зверху має широку темну пляму, знизу - білого кольору. 
  Заєць-русак надає перевагу місцевості, де сільськогосподарські угіддя займають 50% і більше, а також місцям з таким мікрорельєфом, де товщина снігу не перевищує 30 см. 
  Заєць-русак прив'язаний до одного разу вибраного місця проживання і до своєї ділянки. По можливості користується одними і тими ж лежанками для денного відпочинку. Лише пізньою осінню та ранньою зимою русаки можуть покидати свої ділянки та перекочовувати в місця посіву озимих, а інколи змушені переходити на деревно-рослинну їжу, переселяються в ліс, відвідують сади та населені пункти.Заєць-русак активний цілий рік. На протязі доби - найбільше в нічний час. Лише в період гону його часто можна побачити і вдень. Тримається поодиноко. 
  Вибирає собі одинакові місця для лежанки; найчастіше використовуючи природні схованки - під кущем, деревцем, каменем, пеньком, в оранці і в інших подібних місцях, але завжди поблизу відкритого простору. Інколи вони риють для себе невеликі ямки: влітку в піску, взимку - нору в снігу. Орієнтуються головним чином на слух, нюх в них слабшерозвинений, а зір поганий (реагує лише на рухомі об'єкти.Взимку, повертаючись з місць харчування, залюбки користується дорогами та стежками, з яких частенько здійснює стрибки на бік. Перш ніж залягти в облюбованому місці, заєць-русак робить довгі петлі, декілька стрибків в сторону - заплутує слід.Зляканий мисливською собакою чи іншим звіром, заєць-русак робить великі круги і рідше повертається до місця своєї лежанки, ніж біляк.Заєць-русак - типовий вегетаріанець з дуже широким діапазоном споживаних в їжу рослин. Період розмноження розтягнутий з березня до вересня (2-3 рази в рік). 
  Заєць-русак змінює своє хутро 2 рази на рік: навесні (березень-квітень) та восени (жовтень-листопад).
 
 
Гніздиться серед наших лісів
 
Чорний Лелека (занесений до Червоної Книги України)
   
    Місця перебування: Старі глухі ліси поблизу водойм і важкоприступних боліт. 
   Причини зміни чисельності. Деградація місць гніздування внаслідок вирубування старих лісів, осушування великих болотних масивів. Посилення фактора непокоєння. 
   Особливості біології. Перелітний птах. З`являється у квітні. Пари гніздяться на відстані понад 2,5 - 3,5 км одна від одної. Гнізда використовуються протягом багатьох років. Влаштовують їх на старих деревах на висоті 6 - 20 м. У кладці 2 -б (переважно 4) яєць. Насиджують самка і самець протягом 32 - 34 днів. У 2-місячному віці пташенята стають на крило.    Статевої зрілості досягає у 3 роки. Осіння міграція відбувається у серпні - жовтні. Живиться лише тваринною їжею, переважно земноводними, рибою, комахами; зрідка ловить плазунів, птахів, мишовидних гризунів. 
   Розмноження у неволі. Розмножується у зоопарках.
 
 
Розповсюдженою на території нашого району, як і по всій території України є
 
Руда (або звичайна) лисиця — найбільш розповсюджений та широко відомий вид роду лисиць
 
   Вона також є найбільшим видом роду: довжина тіла 60-90 см, хвоста — 40-60 см, маса 6-11 кг. У більшості випадків забарвлення спини яскраво-руде, часто з неясним темним визерунком, черево біле, іноді чорне. Забарвлення у тварин з південних районів ареалу більш тьмяне. Поряд з типово забарвленими «вогнівками» зустрічаються особини з більш темним хутром: сиводушки, хрестовки, чорно-бурі. Зрідка в природі зустрічаються альбіноси. 
   Лисиця, хоч і належить до типових хижаків, харчується дуже різноманітними кормами. Серед їжі, що вона вживає, виявлено більше 400 видів одних тільки тварин, не рахуючи кількох десятків видів рослин. Повсюдно основу її харчування складають дрібні гризуни, головним чином польовки. Можна сказати, що від їхнього достатку та досяжності в значній мірі залежить стан популяції цього хижака. Більш крупні ссавці, зокрема зайці, відіграють в харчуванні набагато меншу роль, хоча в деяких випадках лисиці їх цілеспрямовано ловлять, особливо зайчат, а під час заячого мору можуть поїдати трупи. Іноді великі лисиці можуть нападати на телят косулі. Птахи в харчуванні лисиці не такі важливі, як гризуни, хоча цей хижак ніколи не впустить випадку піймати птаха, що опинився на землі (починаючи від самих дрібних і до найбільш крупних, наприклад гусей та глухарів), а також знищити кладку яєць або нелітаючих пташенят. Також лисиця може красти свійських птахів, але, згідно до спостережень зоологів, робить це набагато рідше, ніж прийнято вважати.Полює лисиця в різні періоди доби і там, де її не переслідують, зустрічається вдень, причому не виявляючи занепокоєння при зустрічі з людиною. В протилежному випадку лисиця відрізняється крайньою обережністю та дивовижною здатністю переховуватись та збивати із сліду погоню; саме тому у фольклорі багатьох народів лисиця є втіленням хитрощів та спритності. 
Лисиця має велике господарське значення як цінний хутровий звір, а також регулятор чисельності гризунів та комах. При цьому збиток, який наноситься лисицями промисловій дичині та свійським птахам, є набагато меншим за користь, яку лисиця приносить, знищуючи гризунів — споживачів зерна.
 
Зустрічається в лісах нашого району
 
ОРЕЛ-КАРЛИК (занесений до Червоної книги України)
 
   
    Місця перебування. Ділянки старих широколистяних та мішаних лісів, що межують з відкритими просторами; рідше байрачні та заплавні ліси степової зони. 
   Причини зміни чисельності. Вирубування ділянок старого лісу, скорочення кормової бази внаслідок господарської діяльності, відстріл птахів. 
   Особливості біології. Перелітний птах. З`являється у квітні. Гніздо будує у верхній частині крони старих дерев (частіше на дубах і тополях) на висоті 10 - 27 м. Гніздові ділянки, як правило, постійні. У кладці (кін. квітня - поч. травня) 1 - 2 (рідше 3) яйця. Насиджує переважно самка (близько місяця). Пташенята залишають гніздо у 2-й пол. липня. Відлітає у вересні. Живиться птахами та дрібними гризунами, гол. чин. ховрахами. 
   Розмноження у неволі. Даних немає.
 
 
 
 
На території Рокитнівського дендропарку зустрічається
 
ОРЛАН-БІЛОХВІСТ, сіруватень (занесений до Червоної книги України)
 
    Місця перебування. Ліси з високими деревами поблизу великих водойм (за 3 - 5 км), заплавні ліси. 
   Причини зміни чисельності. Вирубування заплавних лісів, старих дерев з гніздами. Інтенсивне освоєння заплав річок, узбережжя озер та водосховищ. Забруднення водойм, збіднення рибних запасів, винищування птахів людиною (зокрема, у 50 - 60-х рр. 20 ст.). 
   Особливості біології. Осілий птах, частина популяції у зимовий період кочує. Моногам. Гніздо влаштовує на старих деревах або скелях. На ділянці площею в кілька квадратних кілометрів одна й та сама пара може мати 2 - 3 гнізда, які використовує по черзі протягом багатьох років. Відкладає 1 - 3 яйця в кінці лютого - у березні. Насиджує переважно самка (бл. 30 днів). Пташенята залишають гніздо у 70 - 75-денному віці. Статевозрілим стає у 3 - 4 роки. Живиться переважно рибою, а також водно-болотяними птахами, дрібними ссавцями, падлом, відходами рибокомбінатів і боєнь.
 
 
Оселяється на території нашого району по близу річок
 
БОРСУК (Meles meles)
 
  Живе в глибоких норах, що мають складну будову та декілька виходів. На відстані 1-3 км від основної нори борсук має декілька тимчасових. Часто влітку він днює у густому чагарнику. 
   Це нічний звір. Живиться як рослинною, так і тваринною їжею. Поїдає різні корінці, плоди, ягоди, горіхи, жолуді, гриби, жуків, слимаків, черв'яків, жаб, ящірок, дрібних гризунів, пташок та їх яйця тощо. Влітку часто навідується на плантації цукрових буряків, кукурудзи, баштани тощо. 
   На осінь відкладає багато жиру і в листопаді - на початку грудня залягає в сплячку, але спить неміцно і у відлигу навіть серед зими виходить з нори. В березні, після 340-350-денної вагітності, самка народжує 2- 6 малят.      Паруються борсуки через декілька днів після народження малят. В травні - червні борсученята починають виходити з нори. Статевої зрілості борсук досягає на третьому році життя. Живе близько 16 років. Борсук, винищуючи велику кількість шкідливих комах, їх личинок та мишовидних гризунів, дуже корисний у лісовому господарстві. 
   Полювання на нього на Україні заборонене. Занесений в Червону Книгу України.
 
 

ТХІР СТЕПОВИЙ, тхір світлий
(занесено до Червоної Книги України)
 
   Місця перебування. Відкриті ландшафти з низьким травостоєм та ущільненим ґрунтом (залишки степу, посіви багаторічних трав, балки, вигони, піщані коси). 
   Чисельність. Не встановлена. Вірогідно, нині популяція досягає кількох тисяч особин. У 80-х рр. 20 ст. ресурси виду скоротилися, порівняно з початком століття, у 20 - 25 разів. 
   Причини зміни чисельності. Розорювання цілинних ділянок, багаторазова обробка грунту протягом року, використання отрутохімікатів, зокрема для боротьби з ховрахами. 
   Особливості біології. Селиться в норах хом`яків, ховрахів і сліпаків, може влаштовувати кубло в тріщинах, ущелинах скель, купах хмизу та розсипищах каміння, скирдах соломи або в дуплах дерев. Площа індивідуальної мисливської ділянки особини становить 18 - 32 км (у радіусі 3 - 5 км довкола гніздової нори). Активний у сутінках. Живиться переважно гризунами, а також дрібними птахами та комахами; поїдає плоди культурних і дикорослих рослин. Самка раз на рік після 37 - 38 діб вагітності народжує від З до 19 (частіше 7 - 9) малят. Статевозрілим стає в 10 - 11-місячному віці. Цінний хутровий звір. 
   Розмноження у неволі. Розмножується добре. Утримують у лабораторіях, зоопарках і звірогос-подарствах (для виведення гібридів з тхором темним і його альбіносною формою - фуро).
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 455
Корисні посилання







Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0