Грицуняк Галина Григорівна
Справжня жінка – ця жінка здатна створювати навколо себе простір Любові, в якому завжди затишно і приємно знаходитися. Вона перебуває в гармонії з собою і навколишнім світом. У неї на обличчі завжди присутня легка, промениста посмішка, а хода впевнена і велична. І саме про таку жінку мій буклет.
Галина Григорівна Грицуняк народилася в смт. Рокитне у24 травня 1946 році у сім’ї робітників. Батько – корінний донський козак, а мати – рокитнівчанка. Через тяжкі життєві обставини дівчинка з 9 років виховувалася у школі-інтернаті дитячого будинку смт. Рафалівка, і там успішно закінчує 11 класів. Після того Галя вступає до Херсонського професійно-технічного училища на спеціальність текстильник.
Після закінчення навчання працювала на Петровському заводі м. Харків різноробочою. Маючи акторські здібності – мелодійний голос, тонкий слух, чудову дикцію дівчина мала великий шанс вступити до театрального вузу (була рекомендація керівника драматичної студії), але знову ж ті нестатки заважають всьому.
Але Доля не обходить стороною Галину. Бог послав їй люблячого і турботливого чоловіка Миколу. Вони разом із чоловіком виховали четверо синів і всім дали змогу закінчити вищі навчальні заклади.
Галина Григорівна вишивкою почала захоплюватися не дуже давно. А скільки полотен у неї вишито! Їх було б достатньо для створення цілої картинної галереї. Понад 70 рушників було продано за кордон. Майстриня вишиває картини релігійної тематики, а найбільше за все любить вишивати яскраві букети квітів, вродливі обличчя жінок і красиві будинки. І мабуть це не випадково. Бо скромне обійстя Грицуняків з ранньої весни до пізньої осені потопає у квітах , а найбільше любить вирощувати господиня троянди. А скільки любові до земної краси у вишивках рукодільниці!
Її полотна зачаровують своєю неповторністю, трепетною любов’ю до всього, що нас оточує. Будь це листочок, гілочка чи квіточка, але вони виграють всіма барвами кольорів, немов живі.
Мистецтво вишивки – це мова душі людини. А вона в Галини Григорівни настільки багата, що диву даєшся, як можна не лише осягнути велич краси рідної природи, а й перенести на полотно.
Роботи майстрині-вишивальниці неодноразово виставлялися на різноманітних виставках декоративно-прикладного мистецтва району і області.
