Середа, 13.12.2017, 04:42
Вітаю Вас Гість | RSS


Юзефінська дача

     Дуб-патріарх – дерево унікальне поєднання природного скарбу та історичної спадщини… Цитата з книги «Рекордів Гіннеса» - найстарішим деревом в Україні вважається 1300-річний дуб в урочищі «Юзефінська дача» між селами Глинне і Березове Рокитнівського району Рівненської області. 
     Про його 1300 - ліття говориться та пишеться вже майже сто років. І той, хто побачить дерево на власні очі, цілком погодиться з цією традиційною оцінкою його віку. Дуб настільки старий, що давно став подібним уже не на дерево, а на якусь прадавню руїну, овіяну вітрами, збатожену дошками, биту-перебиту блискавицями далеких і довгих віків. Саме після однієї такої блискавки, яка вдарила у дуб-велетень 28 червня 1997 року і зрізала найтовщу гілку, розкроївши кору дереву аж до землі, вчені - дендрологи визначили вік шанованого дерева.

     Обхват стовбура найстарішого дуба - понад 8 метрів. Маленьким дубком юзефінський дуб ріс уже в 700-му році першого тисячоліття. Коли в цих краях збирали з древлян данину дружинники Київського князя Ігоря (945р.), він досяг уже свого зрілого зросту й могутньої сили. Це означає, що він міг "бачити " Ігоря та його дружинників, "чути" їхні розмови і дзвін мечів. Адже за народними віруваннями , "усяка травинка на світі жива… От ходиш так, думаєш - воно так собі камінь. Аж воно живе, і чує, і розуміє. І земля чує, і дерево чує. А ми не чуємо їх". Зі своєї висоти споглядав юзефінський дуб і на хижі табуни татарських яничар, які топтали поліські стежини в пошуках здобичі. Ще й нині в Біловіжі, у старому руслі річки Тризна лежить, за переказами затоплена колишня татарська гармата. 
     Із ХV століття урочище Юзефін належало до володінь роду українсько-литовських князів Радзивілів, тому навколишні ліси мали назву Радзивілівської пущі. Радзивіли були керівниками Великого князівства Литовського ще в 30-роки XIX століття, а одна з представниць їхнього роду Барбара була навіть коронована з польським королем Зигмундом.
     Протягом другої половини XIX столітя поліські пущі нещадно вирубували німецькі та інші колоністи. Але урочище й досі збереглося, як чарівний острів серед розлогих загоринських боліт. 
     Територія ботанічної пам'ятки природи - Юзефінської дачі - дуже мальовнича. Це невеличкий став, усе дно якого викладене дубовими колодами, певно, якась панянка, купаючись, не хотіла бруднити об замулене дно своїх випещених білих ніженьок, тож і облаштували так водойму, залишки колишньої садиби, де збереглося чимало старих дерев. Ростуть могутня сосна Веймутова (її батьківщина - Північна Америка), декілька ялин, вік яких перевищує 100років. Серед високопродуктивних дубових насаджень нерідко трапляються 500-600 - річні дерева. Між ними росте ліщина, кущі якої сягають 8 метрів.

     Нині урочище «Юзефінська дача» - пам’ятка природи загальнодержавного значення . Пам’ятка створювалась саме для охорони дуба – патріарха та його молодших братів 500-600 річного віку. 
     Місцеві жителі вважають дуб-патріарх своїм оберегом, приходять до нього на розмову і відпочинок, допомагають дереву загоїти завдані негодою рани. А якщо дехто з туристів засумнівається, чи довго ще буде стояти велет, впевнено відповідають: «Він дивуватиме ще багато людських поколінь». 

     Тож і ви приїдьте і доторкніться до його пошерхлої, теплої кори, зраненої часом, і, можливо, дуб розповість ще одну прадавню легенду, коли поліськими нетрями, непрохідними хащами походом ішов князь Ігор з дружиною своєю, коли навколо вирували історичні баталії. Решта залежить від вашої уяви, відчуття єднання з природою і доброго настрою подорожуючого.

 

Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 455
Корисні посилання







Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0