Неділя, 17.12.2017, 12:56
Вітаю Вас Гість | RSS


Кибукевич Галина Петрівна

Вул. ім. Федорова, 46 
с.Більськ Рокитнівського р-ну Рівненської обл .34231 

Дата народження: 08.05.1977. 

Місце народження: с.Більськ 
1984 р.- початок навчання у Більській ЗОШ І-ІІст. 
1992р.-закінчення з відзнакою Більської НСШ та вступ до Лубенського педучилища. 
1996р.-закінчення Лубенського педучилища і направлення на посаду вчителя математики в Більську ЗОШ І- ІІІст. 
1997-1998рр.- навчання на курсах ЄШКО Спеціалізація: німецька мова 
2002р.- обрана депутатом Блажівської сільської ради 2004р.- вступ до РДГУ 
   
Факультет: математики та інформатики 
   
Спеціальність: математика та основи економіки 
   
Форма навчання: дистанційна, за держзамовленням Хоббі: вірші, музика, кулінарні експерименти Друкувалась: в газетах «Вільне слово», «Рокитнівщина» 
   
Сімейний стан: неодружена


Моє село
Я буду завжди пам'ятати 
Те мальовничеє село, 
Де народила мене мати, 
Дитинство де моє пройшло. 

Серед лісів густих правічних, 
Серед грузьких старих боліт 
Село розкинулось привільно 
І дана назва йому Більськ . 

Маленькі вулиці зелені, 
Неначе писанки хати. 
В весняну і осінню пору 
Рясні буяють тут сади. 

А невеличкеє озерце, 
Що розлилось серед села... 
Навік усіх причарувала 
Його невимовна краса : 

Лілеї ніжні на свою вроду 
Чарівно дивляться у воду, 
Берези й сосни молоді 
Круг озера ведуть танки. 

А за селом в безмежнім полі 
Шумлять,колишуться хліба, 
І вітер хилить їх додолу 
В земнім величному поклоні. 

Між недоспілими житами 
Стежина в'ється до села 
Повисла над лісів, верхами 
Косинка неба голуба. 

Село моє мені відкрило 
У світ широкий світлу путь. 
Ти зіркою мені світило, 
Тебе ніколи не забуть!

 
ПРОЩАННЯ
Я не кажу тобі :"Прощай!" 
Та погляд твій чомусь з журбою 
Промовлю стиха:" Що ж , бувай, 
Ми ще зустрінемось з тобою." 

Я не кажу тобі :"Прощай!" 
Хоч знаю-зустріч ця остання . 
Мені шепочеш :"3ачекай, 
Не залишай мене ,кохана!" 

Я не кажу-тобі :"Прощай!" 
Живуть хай в серці сподівання. 
Ти згодом зрозумієш сам . 
Я не скажу , що це-прощання.

 
ЦЕ-сон
Стогне під ногами облетіле листя, 
Знов іду алеєю сама. 
А мені сьогодні дивний сон наснився, 
Що були ми разом- ти і я . 

Ми сиділи в лісі у осінній тиші, 
Весело всміхався нам вогонь. 
І було казково в вечоровім лісі, 
Нас своїми крильми обняла любов. 

Нас зірки єднали, в невідомість звали, 
Ми стежками лісовими йшли. 
Знову на галяві ми вогонь наклали- 
Язики вогнені темрю пройняли. 

Ти мене так ніжно пригортав до серця 
У твоїх обіймах забувалось все. 
І,здавалось,щастя було зовсім близько 
І в житті кохання наше збереже. 

Та не так все сталось ,як у сні гадалось, 
Розійшлись дороги наші і шляхи ; 
В самоті осінній мов луна гукнулись 
Спогади далекої пори.


МОЛИТВА
Я сама порой не понимаю, 
Что творится в глубине души, 
Отчего так часто я страдаю 
В ожиданьи жребия судьбы 

Ведь судьба моя неумолима, 
Не желает открываться мне, 
Оттого так грустью я томима 
Обращаюсь мысленно к Тебе. 

Ты-мой Бог, Ты-Луч во мраке скверны, 
Ты- Творец и Повелитель мой, 
Возлагаю на Тебя надежды, 
На Того, Кто властен над судьбой. 

Я прошу дай силы, дай терпенья 
Крест мой мне достойно пронести, 
Твоего прошу благословенья, 
За грехи,молю, меня прости. 

Ведь судьба моя неумолима, 
Не желает открываться мне, 
Оттого так грустью я томима, 
Обращаюсь мысленно к Тебе. 

Ты- мой Бог,ТЫ -Луч во мраке скверны, 
Ты -Творец и Повелитель мой, 
Возлагаю на Тебя надежды, 
На Того, Кто властен над судьбой.


Українська мова
Рідна мова калинова! 
В тобі щебет солов'я, 
І садок,і хата біла, 
І стежина до ліска. 

В тобі пісня материнська, 
Що лунає крізь віки; 
І лелека, що на стрісі 
Знов гніздечко звив собі. 

Українська мово рідна! 
Я кохаю так тебе. 
Ти для мене найсвятіша 
З усіх мов, що в світі є.


Козак Хома (побрехенька) 
(до дня «козацькі забави»)
Жила-була побрехенька. 
Ні велика, ні маленька, 
А достоту отакенька(показує ) 
Отож слухайте всі люди, 
Що козак казати буде. 
Звуть мене козак Хома, 
Що на Хортиці ґуля. 
Я почув про ваше свято 
І побіг сюди завзято. 
Я до річки - а човна... 
Що ви думали?-Катма. 
Що робити?Як тут бути? 
Як же річку перебути? 
Тут летить бачу орел. 
Я до нього- а він в пень 
Заховався і мовчить, 
Тільки люлькою пихтить.» 
«Ну,-кажу,-брат, виручай,» 
На той берег доставляй. 
За таку твою послугу 
Я турецького дам дуку 
На обід твоїм пташатам.» 
«Добре, -каже,- ти всідайся 
І назад не обертайся». 
Залетів я на той бік 
Ну а там татарів світ. 
Що ж мені тепер робити? 
Але ж мужній я козак. 
Взяв і вирубав ялину, 
Прив'язав собі до спини 
І іду задком ось так.(показує) 
Коли бачу аж татари 
Мов стовпи всі поставили 
І кричать:»Спаси, Аллах! 
Дух лісів йде нас вбивать!» 
Ну. Я їх минаю сміло 
І сідаю на коня. 
(Це ,скажу вам по секрету, 
Кінь Мамая -козака) 
Знати це-пора усім. 
Ну, а то чарівний кінь, 
От питає він мене: 
Куди чорт тебе несе?» 
Я,-кажу,- у Більськ іду. 
Там кмітливість покажу, 
Щоб всі знали на землі- 
Треба вірити Хомі!»
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 455
Корисні посилання







Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0