Неділя, 17.12.2017, 12:58
Вітаю Вас Гість | RSS


Кирильчук Олена Сергіївна

Кирильчук Олена Сергіївна

    Кирильчук Олена народилась 27 січня 1996 року в с. Мушня. Студентка Рокитнівського професійно технічного ліцею за спеціальністю муляр-пічник.

    З самого дитинства почала писати, свій перший вірш написала у 10 років. Та, зараз Олена пише не тільки вірші у її доробку і казки, і поеми, і навіть романи.

    Пані Олена дуже різностороння особистість, навчається, працює помічником кухаря у кафе «Хуторок», займається гирьовим спортом. І має мрію. Мрію – жити. І щоб люди почули глибину її серця.


*    *    *    *    *

Час незрушний. Є незламний 

Вічний хаос, тьма і крах.

І стаєш ти безталанним,

Якщо в серці живе страх...

Час неволі, час образи,

Й, не відчувши сил в руках,

Все ти топчеш, все одразу,

Залишивши вічний страх...

 

*    *    *    *    *

Коли волі надворі нема,

Коли сонце збилось з шляху,

Залишившись в країні сама,

Ти серцем чуєш біду.

Вітер буйно колише народ,

Танки риють наш рідний дім,

Все ж чекаєш від серця турбот,

Залишивши країну в нім.

 

*    *    *    *    *

Сонце на вулиці світить гарненько.

Дощик дрібненький помалу іде.

Вільна країна, вільні ми люди,

Хоч і надворі неволя гуде.

Нумо, козаки, візьмемо зброю!

За Україну ми в бій всі підем,

Будемо битись, волі коритись,

Щоб наші діти всі вільно жили.

Щоб те є сонце і щоб той дощик

На нашій Вкраїні у радість були.

А наша зброя - то пісня гарненька,

А наші шаблі - то гострі слова.

Будемо битись, волі коритись,

Щоб мова вкраїнська навіки жила...

 

*    *    *    *    *

Сьогодні день такий ясний,

І ранок був зовсім чудовий.

І світить сонце угорі, і хмарки бігають веселі.

Які ж прекрасні тут поля,

Які ліси у нас чудові!

Он там берізонька росте,

Он там - старезний дуб широкий...

І все воно отут моє,

Воно мені усе знайоме:

Й старезний дуб,

Й струнка берізка,

І ті ромашки на полях,

Й троянда пишна, і густа травичка...

І все воно моє, моє...

Он там, під дубом,

Гриб сховався,

А під сосною

Причаїлися лисички...

Поліський ліс...

Поліське поле...

Поліський сад...

Усе найкращеє - у нас!..

 

*    *    *    *    *

Місяць на небі, зірки гарно світять,

Тихо надворі, нікого нема...

Вийду в садочок, гляну на небо -

І заспівається пісня моя.

Ніби й не хочу.

Ніби й не я то.

Але із вуст вона ллється дзвінка.

Як же тут гарно, як же тут тихо,

Які ж на цім небі ясні зірки!..

Мила Вкраїно, люба, єдина,

Як же я хочу, щоб ти вічно жила,

Хочу, щоб була ти, милая, вільна,

Хочу, щоб завжди весела була.

Та на цім світі тобі не прожити.

Як і мені спокою нема...

Ходять скрізь люди,

Купляють Вкраїну,

Ті продають, а ті й так заберуть...

Гарно в садочку, спокійно і тихо,

Чистеє небо, ясні зірки

І місяць великий...

Могутня Вкраїно,

Хоч і невільна,

Та все ж ти моя...

 

*    *    *    *    *

На небі місяць гарно світить

Зірки по небу ледь пливуть

Тебе хотіла я любити

А ти мені сказав «Забудь».

Хотіла я тебе кохати

Хотіла вічно поруч буть

Ти не схотів ще почекати

І знов страшнеє те «Забудь».

Забудь… Забудь… Кого любити?

За ким я буду сумувать?

Кого я маю почекати

Скажи кого я буду ждать?

А місяць знову гарно світить

Немовби все як і було

Та він не знає, що любити

Лиш тебе можу одного

Та він не знає, що кохати

Ти хочеш іншу, не мене…

А я не можу не ридати

Коли поруч нема тебе.

 

*    *    *    *    *

Любов

Любов – це велика сила

Любов неначе птах

Над любов’ю я безсила

Любов мій перший страх.

Вона є скрізь

В піснях, у прозах

В віршах, поемах

В романах, повістях, казках

Але найбільше вона між нас

У серці кожної  людини

Вона жива, вона жила

І буде вічно жити

Любов немає ні початку, ні кінця

Не намагайтеся позбутися любові

Вона від вас ніколи не піде

Ви родилися з нею, живете.

І все життя ви будете любити

З любов’ю ви і помрете.

 
 
 
 
 
 
 
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 455
Корисні посилання







Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0