Опанасюк Єфросінія Петрівна

Майстриня ручного ткацтва

     На території нашого села з давніх- давен вирощувалися прядивні культури: льон та  коноплі. Місцеві майстрині після збирання та відповідного обробітку цих культур виготовляли ткацькі вироби.

     Льон та чоловічі стебла конопель (плоскінь) збирали у серпні, жіночі стебла (матірку) залишали дозрівати на сім’я. Достиглі рослини в’язали у горстки та сушили на сонці. Сім’я із головок льону та матірку били праником, льон частіше-цепом. Після биття рослини вимочували у воді, м’яли і тіпали, аби позбавити волокно від терміття. Останнє робили на бетельні, терниці, тріпачці, використовували рубель, тіпали об стовп або будь-що. Наступним етапом було розчісування кожної прядки волокна (микання мичок). Для цього призначалися дерев’яний гребінь, який встромлявся в спеціальний отвір в ослоні чи припічку, або кругла залізна щітка з набитими цвяхами(дергальна), котру прив’язували до лави. Остаточне очищення волокна робили за допомогою чесальної (начисної) щітки  із свинячої щетини, кінського волосіння, або тонких цвяхів. Одночасно проводили сортування волокна за якістю. Для ткання високоякісного полотна призначалося найтонше й найдовше волокно - кукла, для снування основи, ткання буденних тканин - міканка, тобто залишки, які вибирали з чесальної щітки. Останок на дергальній щітці – вал - ішов на виготовлення мішків, тканин суто господарського призначення. Готове до прядіння повісмо волокна знову накладали на гребінь або навивали на кужіль (куделю). При прядінні повсюдно вживали веретено, а також механічну прядку.

     Опанасюк Єфросінія Петрівна народилася 19 червня 1931року в селі Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області. Працювала в колгоспі 38 років. Народила 10 дітей. З дитинства пам’ятає що її мати ткала і її теж навчила ткати. Ткали з льону, конопель, вовни. Все своє життя тче рушники , сорочка, наволочки, доріжки.