Шепетуха Віктор Петрович

Шепетуха Віктор Петрович

Творчий псевдонім Юрій Лужний

     Народився в 1938 році на Миколаївщині. В 1947 році разом з матірю приїхав у селище Рокитне, Рівненської області. Тут закінчив Рокинівську СШ №1 , а згодом Дубнівське культосвітнє училище. Працював бібліотекарем у рідній школі.

     Свою творчість почав на ниві журналістики в 1966 році. Прийнятий в члени Національної спілки журналістів України в 1996 році.

     На літературній ниві написав повість „Оптимісти”, а також оповідання , літературні етюди, вірші.

     Літературна творчість складає : повість – 1 , оповідання – 29 , етюди – 18 , віршів – 46 .

     Оповідання мають назву : „Зустріч”, „Син”, „Вірність”, „Випробування вірності”, „Несподівана зустріч”, ”Супутниця”, „Проліски”, „Волошкові очі”, „Пестунка”, ”Наречені”, „Телеграма”, „Квіти кохання”, „Урок”, „Біль”, „Лебедики”, „Операція”, „Спалах ” „Перший хліб”, „Спалені мости”, „Двоє”, „Щастя”, „Помилка”, „Світлі миттєвості”, „Нічні роздуми”, „Наречена з характером”, „Двоє в аеропорту”, „Таємниця”, „Чаклунка”.

      Етюди мають назву : „Його зоря  ”, „Запізніла любов”,, „Твої руки”, „Сон”, „Незабутній вальс”, „Берег любові”, „Стрілися двоє”, „Хустинка”, „Неповторна”, „Очі-зірниці”, „Посмішка”, „Заручини”, „Згасла надія”, „Квіти”, „Радість мого життя”, „Кохаю”, „Образа”, „Лист жаданій”.

Віші мають назву: „Тебе”, „Коханій”, „Любимій”, „Твої вуста”, „Поздоровлення”, „Твоє ім’я”, „Чому так сталось”, „Сняться очі твої”, „Вірю кохана”, „Хочу твоєї любві”, „Нічні роздуми”, „Моя ти мрія і весна”, „Якби це сталося”, „Ти мені приснилась”, „Поклич мене”, „Коли лишаюсь на одинці”, „Щербинка”, „Незрівнянна”, „Люблю тебе”, „Чарівний голос”, „Моє щастя”, „Чарівне бажання”, „Скажи мені”, „Прощай”, „Бабине літо”, „Тобі”, „Скажи мені”, „Моє бажання”, „Поцілунок”.

      Оцінка моєї творчості: про мою журналістську і літературну творчість під час відзначення 50-річчя районної газети „Голос Полісся” в 1993 році, Сарненський поет Леонід Куліш вітальному вірші написав:

Що рядок – то факт – не показуха,

Аж іскриться золоте перо,

Пише гарно Віктор Шепетуха,

Про людей, про зло, і про добро.