Терещук Віра Іванівна

Терещук Віра Іванівна народилася 1 жовтня 1951 року в селі Осницьк Рокитнівського району Рівненської області в селянській родині.

Там же закінчила школу і там же зустріла свою долю, яка і повела її, як дружину військового, по білому світу.

Молдавія, Росія, Україна, Німеччина, і на кінець , Далекий Схід, це ті краї і держави, де довелось Вірі Іванівні слідом за чоловіком зі своїми дітьми проколесити не одну тисячу кілометрів від Балтійського моря до Тихого океану .

Закінчила Біробіджанське педагогічне училище, працювала вихователькою дитячих садків, завідувачкою бібліотеки в військовій частині.

Довге відлучення від рідного краю нанесло свій відбиток і на творчість поетеси – аматорки. Друкуватись почала з 1990 року, але писала з раннього віку, ще з четвертого класу. З 2000 року проживає в селищі Рокитне . Друкувались в обласних та районних газетах. Має багато творчого надбання, пише поезію та прозу. В 2004 році вийшла перша збірка творів під назвою «Стежками мого життя».

З 2006 року – член Національної спілки журналістів України. До 8 березня 2019 року очолювала районне літературно-мистецьке об’єднання «Рокита».

Пішла у вічність 2 січня 2020 року.

Звучить поезіяв душі,

Рядком лягає на папері.

І мушу знову я писать,

Бо відкриває серце двері.

РОКИТНЕ МОЄ
Моє місто кохане й зелене.
Всім я серцем горнуся до тебе.
Твоя площа, прекрасні будівлі
Навіки запали у серце моє.

Я дивлюся, як ти прокидаєшся,
Як росою вмиваються каштани твої.
Я з тобою, Рокитне, вітаюся.
Доброго ранку, мої земляки!

Я бажаю вам легкої втоми,
Я бажаю вам хліба на стіл,
Я бажаю вам пісні чарівної
І хороших гостей за ваш стіл.

Хай Рокитне моє чарівнішим стає,
Хай в майбутнє крокує сміливо!
Хай для тих, хтоза нами прийде,
Моє місто буде як диво.

БАТЬКІВСЬКА ДОМІВКА
Низенька хатка, призьба, чорнобривці.
Дирявий глечик на плоту.
І двір загнався споришем зеленим.
Давно ніхто тут не живе, а я все йду.

Через вікно заглядую до хати –
Здається, там моє дитинство мене жде.
Затамувавши подих прислухаюсь,
Але ніхто мене чомусь не зве.

Лише на клуні поселивсь лелека.
І ластівки під стріхою снують.
Моя домівко, я прийшла з далека!
Та вже давно мене батьки мої не ждуть!

КОХАЮ УКРАЇНУ
Які чарівні ночі в Україні!
Наповнені щедротами землі.
І місяць серпиком звисає,
А зіроньки купаються в воді.
Мов простирадлом розповзлись тумани.
І терпко пахнуть груші у садку.
І соловей виводить серенади.
І я кохаю Україну ось таку!

МАМИН РУШНИК
Вишитий терновими нитками
Рушника в дорогу я візьму.
Буду відчувати твою ласку,
Материнську милу доброту.

Дома я повішу на ікону
Хай завжди тепер він там висить.
Помолюсь я за твоє здоровя
І так гарно серце защемить.

Мамо, матінко,матусю,
До тебе звертається дитя.
Хай завжди для тебе квітнуть квіти,
Та не сходить усмішка твоя.

Вишитий терновими нитками
Притулю до серця я рушник.
І тебе матусенько рідненька,
Буду памятати я повік.