Четвер, 12.12.2024, 07:10
Вітаю Вас Гість | RSS


​Богданець Надія Петрівна

Богданець Надія Петрівна

     Народилася в 1944 році в селі Кам’янка Олевського району Житомирської області. Працювала завідувачкою хати-читальні, в селі Буда Рокитнівського району Рівненської області, де і досі проживає. Тридцять років віддала роботі у споживчі кооперації району. Член літературно – мистецького об’єднання «Рокита».

    Авторка збірок «Розцвіла лілея», «Щастя», «Я тебе кохаю мій рідненький краю» з власноручними малюнками.

     Дуже любить співати та пише власні пісні.

Для мене пісня, то життя

Себе без пісні я не знаю.

І радість й смуток, й каяття

З душі я в пісню виливаю.

Відійшла у вічність 31.08.2016 року.


Мій край поліський

Мій край поліський, я тебе кохаю.

Твої гаї, діброви і поля.

Твою красу від краю і до краю

В душі своїй ношу одвічно я.

Твоя краса полонить душу й серце,

 Твої сади, твої ліси й луги,

Твої річки і чистії джерельця,

 І травами укриті береги.

Люблю вербу, люблю диво - калину,

 Всі диво -  квіти щиро я люблю.

Всім серцем до краси твоєї лину,

Тобі сповна любов я віддаю.

Люблю весну в пахучім цвіті,

Квітуче літо серце полонить.

Багату осінь в щедрім розмаїті,

І зимоньку, що інеєм бренить.

Люблю гриби – дари твої, мій краю,

І ягоду – чорницю у лісах.

І журавлину. Все в тобі кохаю,

І синє небо в Божих чудесах.

А в синім небі зорі світять ясно,

І щедро світить місяць – горицвіт.

Мій край поліський, любий і прекрасний,

Люблю тебе з далеких юних літ.

І котиться у небі ясне сонце,

Мов яблучко, налите соком вкрай.

І шле проміння у моє віконце,

І звеселя воно тебе, мій край.

Живи, мій краю, довго і щасливо.

Твоя краса вражає над усе.

Тобі, мій краю, нашій Україні,

Господь хай щастя і добро несе.

Свій Омофор хай Мати Божа

Вік над тобою, краю мій, держить.

Хай Україні нашій допоможе,

Щасливо, мирно, тихо й любо жить.

 

Село

Живе село своїм життям щоденним

Живе село і буде вічно жить,

Святковим днем і днем святим буденним

До віку буде дорожить.

 

Живе село із танцями й піснями

Гучними весіллями з року в рік.

Цвіте село садками і квітками

І радує людські серця той цвіт.


Прокинеться село ще до схід сонця,

Біля криниць відерця брязкотять.

Не сплять в хатах віконця до схід сонця,

А вогниками любо миготять.

 

Побрязкують вже у хлівах дійниці,

Худобка п’є водичку й їсть сінце.

Сільська людина праці не боїться,

Вклоняємось низенько їй за це.

 

Біле багно

Зацвіло багно в болоті

Дивовижної краси

У травневій позолоті

Надухмянило ліси.


Зацвіло багно в болоті

Біло, біло, наче сніг

У травневій позолоті

Зачаровує усіх.

 

Зацвіло багно в болоті,

А над ним пташиний спів

У травневій позолоті

Соловейко прилетів.


Соловейко примостився

На вершечку, на сосні

Ніжно сонечку вклонився

І завів свої пісні.

 

Тихий вечір, небо голубе

Тихий вечір, небо голубе

Сумом ліг на плечі, згадую тебе.

Краю мій єдиний, сад чарівний мій,

Краю солов’їний серцю дорогий.


Краю мій далекий, з моїх юних літ

Хай тобі лелека принесе привіт.

Краю мій чарівний і далека даль,

Краю серцю милий, радість і печаль.


Місячне проміння золотом сія.

Де моє коріння там моя земля.

Де моє коріння там моя любов

І чарівне зілля молодих дібров.

 

Краю мій рідненький, мрія золота

Не рахуй, лелека, ти мої літа.

Хай кують зозулі ще багато літ,

Юного відлуння хай не в’яне цвіт.

Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 577
Корисні посилання









Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0