Рогульчик Степан Йосипович народився 13 липня 1911 року на хуторі Дубно біля села Глинне Березовської волості Мозирського повіту Мінської губернії ( сучасне село Дубно Рокитнівського району Рівненської області). Служив в польській армії, так як на той час наша територія уже перебувала в складі ІІ Речі Посполитої. Орієнтовно призивався в 1932-1933 роках. Відслуживши польську армію, повернувся додому.
Мобілізований до Радянської Армії в кінці 1943 року. З ним призивалися Сергій Рогульчик, Федір Скаковець, Андрій Рункевич, Гнат Скаковець. Спочатку потрапили на пункт збору в селі Березове. З Березового йшли пішки і їх аж до самого Глинного проводжав батюшка. Далі їх шлях проліг на Кам’яне, поїздком в Остки, а звідти – в Овруч Житомирської області. Там їх обмундирували і зразу в бій.
Був поранений в бою під Вітебськом в 1944 році. Поранило осколком, повністю вивернуло ногу. Три доби він пролежав на полі бою серед убитих, поки його не знайшли санітари з допомогою спеціально навчених собак. В госпіталі пробув два роки. За цей час пошкоджену ногу відрізали 8 разів, але через зараження довелося ампутувати повністю. Вижити в госпіталі вдалося завдяки професіоналізму та людяності лікарів. До останнього подиху згадував лікарку, яка своїм піклуванням і добрим серцем повернула його до життя.
Родина навіть спочатку отримала на нього похоронку. А скільки радості було, коли невдовзі від чоловіка і батька надійшов лист з госпіталя : «Я сильно руку нажимаю, так мені трудно писати…».
Демобілізований у 1946 році.
Інвалід війни ІІ групи, вже в часи незалежності призначили інвалідність І групи.
Нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня 23 грудня 1985 року ( нагородний документ №193), численними ювілейними медалями.
Помер у 1995 році.
Записано зі слів внука Рогульчика Івана Петровича.