Четвер, 12.12.2024, 08:26
Вітаю Вас Гість | RSS


Терещук Віра Іванівна

     Терещук Віра Іванівна народилася 1 жовтня 1951 року в селі Осницьк Рокитнівського району Рівненської області в селянській родині.

    Там же закінчила школу і там же зустріла свою долю, яка і повела  її, як дружину військового, по білому світу.

     Молдавія, Росія, Україна, Німеччина, і на кінець , Далекий Схід, це ті краї і держави, де довелось Вірі Іванівні слідом за чоловіком зі своїми дітьми  проколесити не одну тисячу кілометрів від Балтійського моря до Тихого океану .

     Закінчила Біробіджанське педагогічне училище, працювала вихователькою дитячих садків, завідувачкою бібліотеки в військовій частині.

     Довге відлучення від рідного краю нанесло свій відбиток і на творчість поетеси – аматорки. Друкуватись почала з 1990 року, але писала з раннього віку, ще з четвертого класу. З 2000 року проживає в селищі Рокитне .  Друкувались в обласних та районних газетах. Має багато творчого надбання, пише поезію та прозу. В 2004 році вийшла перша збірка творів під назвою «Стежками мого життя».

     З 2006 року – член Національної спілки журналістів України. До 8 березня 2019 року очолювала районне літературно-мистецьке об’єднання «Рокита».

Пішла у вічність 2 січня 2020 року.

Звучить поезіяв душі,

Рядком лягає на папері.

І мушу знову я писать,

Бо відкриває серце двері.


РОКИТНЕ МОЄ 
Моє місто кохане й зелене.
Всім я серцем горнуся до тебе.
Твоя площа, прекрасні будівлі
Навіки запали у серце моє.

Я дивлюся, як ти прокидаєшся,
Як росою вмиваються каштани твої.
Я з тобою, Рокитне, вітаюся.
Доброго ранку, мої земляки!

Я бажаю вам легкої втоми,
Я бажаю вам хліба на стіл,
Я бажаю вам пісні чарівної
І хороших гостей за ваш стіл.

Хай Рокитне моє чарівнішим стає,
Хай в майбутнє крокує сміливо!
Хай для тих, хтоза нами прийде,
Моє місто буде як диво.


БАТЬКІВСЬКА ДОМІВКА 
Низенька хатка, призьба, чорнобривці.
Дирявий глечик на плоту.
І двір загнався споришем зеленим.
Давно ніхто тут не живе, а я все йду.

Через вікно заглядую до хати –
Здається, там моє дитинство мене жде.
Затамувавши подих прислухаюсь,
Але ніхто мене чомусь не зве.

Лише на клуні поселивсь лелека.
І ластівки під стріхою снують.
Моя домівко, я прийшла з далека!
Та вже давно мене батьки мої не ждуть!


КОХАЮ УКРАЇНУ
Які чарівні ночі в Україні!
Наповнені щедротами землі.
І місяць серпиком звисає,
А зіроньки купаються в воді.
Мов простирадлом розповзлись тумани.
І терпко пахнуть груші у садку.
І соловей виводить серенади.
І я кохаю Україну ось таку!


МАМИН РУШНИК
Вишитий терновими нитками
Рушника в дорогу я візьму.
Буду відчувати твою ласку,
Материнську милу доброту.

Дома я повішу на ікону
Хай завжди тепер він там висить.
Помолюсь я за твоє здоровя
І так гарно серце защемить.

Мамо, матінко,матусю,
До тебе звертається дитя.
Хай завжди для тебе квітнуть квіти,
Та не сходить усмішка твоя.

Вишитий терновими нитками
Притулю до серця я рушник.
І тебе матусенько рідненька,
Буду памятати я повік.


Вірші із збірки

"О, БОЖЕВІЛЬНЕ ТЕ КОХАННЯ..."

НОЧАМИ ЛІТНІМИ

Ночами літніми гуляли,

Аж до світанку росяного, 

Появи сонцю усміхались

Тулилась я до серця твого.

 

Птахи співали серенади

Шовкові трави ноги мили.

Ми від кохання були п'яні,

Бо ми кохали, ми любили.

 

Стелилися ковром ромашки,

Наше кохання уквітчали,

Серця розхлюпати боялись

Бо найдорожче в ньому мали. 

        2003 рік. 


БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО ОЗНАЙОМИТИСЬ З ТВОРАМИ АВТОРА МОЖНА ПРОЧИТАВШИ ЇЇ КНИГИ, ЯКІ НАЯВНІ В БІБЛІОТЕЦІ

 

 

Терещук В. Стежками мого життя .- Рокитне, 2004 .- 94с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Терещук В. О, божевільне те кохання...: вірші. - Рокитне, 2010. - 67 с.

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 577
Корисні посилання









Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0